Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жупанчик

Жупа́нчик, -ка, м. Ум. отъ жупан.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУПАНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУПАНЧИК"
Вичахати, -хаю, -єш, сов. в. вичах(ну)ти, -хну, -неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
Заколоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Забиться. Серце заколотилось. 2) Задрожать отъ волненія. Аж заколотилась уся, як побачиш.
Лощи́тися, -щу́ся, -щишся, гл. Блестѣть, лосниться. Стільчики, столики — все те новеньке, аж лощиться. МВ. (О. 1862. III. 53).
Пошкитильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати.
Пугавій 2, -вія, м. = пуга (кнутъ). Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Пустодомок, -мка, м. Не домовитый человѣкъ.
Рахкавка, -ки, ж. = раканя. Вх. Уг. 264.
Фарисей, сея, м. 1) Фарисей. Вх. Лем. 477. Єв. Л. V. 17. Фарисеї і вся мерзена Іудея заворушилась, заревла, неначе гадина в болоті і Сина Божого во плоті на тій Голгофі росп'яла. Шевч. 603. 2) Плохой, лицемѣрный человѣкъ. Вх. Лем. 477.
Чинарчина, -ни, ж. = чинарка. Харьк. у.
Шматкувати, -ку́ю, -єш, гл. = шматувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖУПАНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.