Гуча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Через гору високую тихий вітер гучить. Вода гучить. Гучить з гармат стріляння людожерне. 2) Кричать. 3) = Сварити.
Доку́рюватися, -рюю́ся, -єшся, сов. в. докури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Докуриваться, докуриться.
Зскакувати, -кую, -єш, сов. в. вскочити, -чу, -чиш, гл.
1) Соскакивать, соскочить. Жінка... так з печі і зскочила. Сотничиха зскакує з ліжка.
2) Вскакивать, вскочить. Зскочив на драбину.
Круторогий, -а, -е. Съ большими загнутыми рогами. Чи не ревуть круторогі, чи не йде чумак з дороги? Ой місяцю круторогий, світи надо мною.
Погнути, -гну́, -гне́ш, гл. Погнуть. Довгий кістлявий ніс його якось погнуло набік.
Прилічувати, -чую, -єш, сов. в. прилічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Присчитывать, присчитать.
Прорубка, -ки, ж. = ополонка. Біля прорубки стоять білі голубки.
Різниці, -ць, ж.
1) Войни, скотобойни. Лемішка випасував на степах товар до різниш.
2) Мясная лавка, мясной рядъ. Пристав, мов собака до різниць.
Рукодавник, -ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой.
Самоправець, -вця, м. Своенравный человѣкъ? Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий — себелюбець і самоправець.