Веління, -ня, с. Велѣніе, приказаніе. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління.
Домива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доми́ти, -ми́ю, -єш, гл. Домывать, домыть. Ще трохи пшениці не домила.
Кара, -ри, ж.
1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Се кара божа на нас.
2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати?
Крутоголов, -ва, крутоголо́вач, -ча и крутоголо́вець, -вця, м. зоол. Вертишейка, Junx torquilla.
Наду́мати, -маю, -єш, гл. 1) Вздумать, придумать. 2) Вспомнить.
Попідбиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. То-же, что и підбитися, но о многихъ. Некрутики... попідбивалися йдучи.
Пудно нар. Страшно.
Стійка, -ки, ж.
1) Караулъ, часы. Видно мого миленького в Козельці на стійці.
2) Ведро, въ которомъ держатъ воду въ полѣ; оно имѣетъ дно и сверху, сквозь отверстіе котораго, при помощи воронки, наливаютъ въ ведро воду; чрезъ то-же отверстіе и пьютъ воду при помощи камышевой, бузинной и пр. трубочки.
Уїзжений, -а, -е. Много Ѣздившій, объѣзженный. Уїзжена коняка везе не зупиняючись.
Чорна, -ної, ж. Кутузка. Обізвався, що (сільський) голова не до діла каже, а той зараз і гукнув: «У чорну його!» Десятники повели усіх у чорну.
