Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзюбун

Дзюбу́н, -на́, м. Клюющій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 380.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБУН"
Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. Кролев. у. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з від моки. Левиц. КС. 43.
Крайнебо, -ба, с. Небосклонъ, горизонта. Схилившись на руку, дивлюся я в вечірнє крайнебо далеко й глибоко.
Кривоклубий, -а, -е. Съ кривыми бедрами. Желех.
Нерівно нар. Неравно. Бог нерівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81.
Окром нар. = окрім.
Порозсувати, -ва́ю, -єш, гл. Разсунуть, раздвинуть (во множествѣ).
Росхвіяти, -вію, -єш, гл. Растратить, промотать. Як почали гуляти, то геть чисто росхвіяли батьківську працю. Брацл. у.
Стусати, -саю, -єш, гл. Толкать. Вх. Зн. 67.
Тирва, -ви, ж. Токованіе. Шух. І. 238.
Требулька, -ки, ж. Раст. Allium choenoprasum L. Анн. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗЮБУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.