Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гуняти

Гуня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Гугнявіти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 340.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУНЯТИ"
Безвісти нар. Неизвѣстно гдѣ. Пропав чоловік безвісти. Олень безвісти пропав. Щог. Сл. 67.
Мно́го нар. = багато. Да побіжи в чисте поле, чи йде ляхів много. Макс. не у мнозі. Не во множествѣ. Не гнівайся, тестю! не у мнозі зять іде. Мет.
Мушта́тий, -а, -е. Мохнатый. Александров. у. Мнж. 185.
Парень, -рня, м. = парубок. Звеселила парня чорними брівочками. Чуб. V. 134.
Підпрясти Cм. підпрядати.
Половинниця, -ці, ж. 1) Сортъ плахти. Черниг. у. 2) Та, которая все уменьшаетъ на половину (переполовинює?) Встрѣч. въ уменьшит. формѣ въ слѣдующей пословицѣ: Винничка — всьому половинничка, млиночок — всьому віночок. Ном. № 14017.
Счастя, -тя, с. и пр. Cм. щастя и пр.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Хмаронька, хмарочка, -ки, ж. Ум. отъ хмарка.
Ширяння, -ня, с. 1) Паре́ніе, полетъ. Желех. 2) Тыканіе, пыряніе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУНЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.