Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркін

Воркін, -куна, м. = воркотун. У запічку да й воркін ворчишь. Грин. ІІІ. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІН"
Братанець, -нця, м. = братанич. Желех.
Вихопити, -ся. Cм. вихоплювати, -ся.
Відо.... Cлова, начинающіяся съ відо  и здѣсь не имѣющіяся, Cм. на  віді....
Го́я-дю́ндя, -ді, ж. Хороводная игра, то же, что и гаївка. Вх. Уг. 233.
Зду́мати, -ся. Cм. здумувати, -ся.
Мачка́тий, -а, -е. О дождѣ: мелкій? Мачкатий дощ. Шух. І. 212.
Мере́женка, -ки, ж. ? Угадай, Ганно, приличная панно, на чиїй руці на мереженні перстень упав. Чуб. III. 99.
Ніженька, -ки и ніжечка, -ки, ж. Ум. отъ нога.
Пульча, -чати, с. = пуля 1. Вх. Лем. 458.
Чаденько, -ка, с. Ум. отъ чадо.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.