Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркін

Воркін, -куна, м. = воркотун. У запічку да й воркін ворчишь. Грин. ІІІ. 99.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКІН"
Дзві́нник, -ка, м. Колокольный мастеръ. Н. Вол. у.
Жидю́к, -ка́, м. Жидокъ, еврейчикъ. Заклинає жидюка. Рудан. І. 62.
Зівака́ нар.дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у.
Навви́ринки нар. Выныряя. Бризнув в воду..., наввиринки пішла душа. Котл. II. 42.
Натолочити Cм. натолочувати.
Обмакотирити, -рю, -риш, гл. Остричь очень низко при самомъ тѣлѣ. Оце обмакотирили хлопця, що й тіло світиться. Харьк. у.
Поліпшити Cм. поліпшувати.
Понасторошувати, -шую, -єш, гл. = понасторочувати. Вітряки на горбах понасторошували крила. К. ДС. 9.
Розстаньки, -ків, м. мн. = розстань. Ном. № 3799.
Чортячий, -а, -е. Чертовскій. Чортяча старшина. Стор. МПр. 42. Чортячий, огонь. Кв.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКІН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.