Без'язикий, -а, -е. 1) Не имѣющій языка. Без'язика коняка. 2) Нѣмой, безсловесный. І всі у ряд поставали, наче без'язикі. Дружки без'язикі. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тиї темноти притоптаної, похилої, без'язикої.
Вишпурити, -рю, -риш, гл. Выбросить, вышвырнуть.
Відхрещувати, -щую, -єш, сов. в. відхрестити, -щу, -стиш, гл. Удалять, удалить при помощи крещенія. Ні, жидівського духу не відхрестиш.
Гусля́р, -ра́, м. Играющій на гусляхъ, гусляръ.
Моли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Молиться. Богу молись, а до берегу гребись. Розумний молиться, а дурень плаче.
Позолочувати, -чую, -єш, сов. в. позолотити, -лочу, -тиш, гл. Золотить, позолотить. Що в голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана. Голубонько мій, коли б же ти жив, я б твої крила позолотила.
Пчих II, -ху, м. Чиханіе. Бодай тобі поганий пчих був.
Руїна, -ни, ж.
1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн.
2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає.
3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну.
Складничок, -чка, м. Портмоне.
Тирчак, -ка, м.
1) Торчащій стебель сорной травы зимой. Невеличкі гіллячки височезних верб, мов тирчаки бур'яну визирають з-під снігу.
2) = тирч.
3) пт. Crex Pratensis, дергачъ.
