Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотун

Воркотун, -на, м. Ворчунъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТУН"
Байкий, -а, -е. Говорливый, словоохотливый. Левч. 27.
Надбере́жний, -а, -е. Береговой, набережный. Желех.
Непомірковано нар. 1) Неумѣренно. 2) Невоздержно; запальчиво.
Непристойно нар. Неприлично.
Пасчинка, -ки, ж. Кадочка. Вх. Зн. 47.
Пирхонути, -ну, -не́ш, гл. 1) = пирхнути. 2) Толкнуть. Вони, кажуть, там і спорились, і бились за ту межу — той того пирхоне, а той того. Павлогр. у.
Позострівати, -ва́ю, -єш, гл. Встрѣтить (многихъ и не разомъ).
Поміняти, -ня́ю, -єш, гл. Обмѣнять (во множествѣ). Він свої коні на ярмарку поміняв: гарні оддав, а погані взяв та ще й додачі циганам дав. Черниг. у.  
Пуголоватиця, -ці, ж. = пуголовок. Желех.
Розсмикувати, -кую, -єш, сов. в. розсмикати, -каю, -єш, гл. Раздергивать, раздергать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКОТУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.