Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

воркотливий

Воркотливий, -а, -е. Ворчливый. Третій клопіт — милий воркотливий. Грин. III; 304.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТЛИВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОРКОТЛИВИЙ"
Велий, -а, -е. = великий. Свята твоя дорога. Боже! хто велий, яко ти, на світі. К. Псал. 175.
Горобі́єнько, -ка, м. Ум. отъ горобей.
Карбівник, -ка, м. = карбівничий 1.
Квацювати, -цюю, -єш, гл. Сильно намазывать какою-либо жидкостью, напр., краской.
Куделитися, -люся, -лишся, гл. Ерошиться. Так працює, аж голова йому куделиться. Черк. у.
Малаха́й, -хаю, м. 1) Плеть. Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. Мет. 444. 2) Шапка съ наушниками. ЗОЮР. II. 287.
Мих, -ху, м. Родъ ядовитаго растенія. Ой спи, діду, ой спи з лихом, я принесу борщу з михом. Чуб. V. 1134.
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ. К. ЧР. 137.
Посмердіти, -джу, -диш, гл. Повонять нѣкоторое время.
Чимерка, -ки, ж. = чемерка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОРКОТЛИВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.