Вимовчати, -чу, -чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
Дзвона́рь, -ря́, м. Звонарь. Ум. Дзвона́рчик.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Знудіти, -дію, -єш, гл. Соскучиться, затосковать. Я аж знудів, ждучи вас.
Однолітній, -я, -є. Однолѣтній.
Пов'язка, -ки, ж. ? Пов'язки з гарбуза, а сідельце капустяне.
Понаривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и нарвати, но во множествѣ. Повні пазухи грушок понаривали. Хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, сиві воли позапрягали.
Роспуківка, -ки, ж. Распустившійся цвѣтокъ. Роспуковка, перва квітка.
Телеграма, -ми, ж. Телеграмма.
Цабанити, -ню, -ниш, гл. 1) Поднимать. 2) Говорить нѣчто ни съ чѣмъ несообразное, чудовищное. — ціну. Запрашивать непомѣрную цѣну. 3) Бранить, ругать. .
