Бришкати, -каю, -єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати.
Відсуджувати, -джую, -єш, сов. в. відсудити, -джу, -диш, гл. 1) Присуждать, присудить въ чью пользу. Вам громада відсудила. Одсудили мою землю Бог знає й кому. 2) Отсовѣтовать, совѣтами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.
Дергону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно дернуть, рвануть.
Жа́бський, -а, -е. = жаб'ячий.
Зноситися 1, -шуся, -сишся, сов. в. внестися, -суся, -сешся, гл.
1) Возноситься, вознестись, подыматься, подняться. Нехай лихий знесеться хоч до неба. Уже качки зносяться.
2) Только сов. в. О птицахъ: снести яйцо.
Кавелок, -лка, м. = кавалок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. г.
Новосвіт, -ту, м. Новыя вѣка. Встрѣчено у Кулиша: Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!... Світило творчества, Гомере новосвіту.
Оргинія, -нії, ж. Георгина (цвѣтокъ). Ум. орги́нька.
Сполохнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ сполохати. Вспугнуть. Живе так, як сорока на тину: хто йде, — сполохне.
Швайковитий, -а, -е. Шилообразный.
