Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зариватися II

Зарива́тися II, -ва́юся, -єшся, сов. в. зарва́тися, -рву́ся, -ве́шся, гл. 1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. ІІ. 112. 2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. ІІ. 126. З) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 89.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРИВАТИСЯ II"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАРИВАТИСЯ II"
Відпаювати, -паюю, -єш, гл. Отдѣлить.
Гу́си. Cм. Гусь.
Ґо́вда, -ди, ж. Башка. Подольск. г.
Злоба, -би, ж. Злоба. К. Іов. 12. Чернеча злоба до гроба. Ном. № 202. У жінки злоба така люта. Міусск. окр. злобу́ взя́ти на ко́го. Озлобиться.
Клекотіти, -кочу, -ти́ш, гл. 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. 2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. І. 65.
Ло́цот, -та, м. Раст. Caltha palustris.
Наряджа́тися, -джа́юся, -єшся, сов. в. наряди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Наряжаться, нарядиться. Умилася, причепурилась і як в неділю нарядилась. Котл. Ен. 2) Приготовляться, приготовиться. Гуслі гудуть, до двору йдуть: та наряжайся, Марусю, бо возьмуть тебе. КС. 1883. II. 385.
Огурність, -ности, ж. Строптивость, упорство, упрямство.
Пужак, -ка, м. = пужално. Вх. Зн. 57.
Сліпнути, -ну, -неш, гл. Слѣпнуть.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАРИВАТИСЯ II.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.