Вершка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ изъ прутьевъ лозы, — родъ корзины, одна сторона которой открыта и бокъ въ этомъ мѣстѣ удлиненъ и лежитъ горизонтально, — конецъ его называется приладь, средина — спадь, сама корзина — ґоґовник. Снарядъ ставится на дно открытой стороной противъ узкаго и быстраго теченія, ґоґовник накрывается плитой; гонимая рыба входить въ корзину и не можетъ оттуда выбиться, благодаря силѣ теченія. Шух. І. 227.

Гадюра, -ри, ж. 1) Большая гадюка, большая змѣя. 2) Бранное слово. Що це ти, гадюро, робиш? Уман. у.

Дід, -да, м. 1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старикъ. Стор. МПр. 77. Чуб. ІІІ. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. Чуб. VІІ. 355. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. Сим. 200. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. ІІІ. 56. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... день похожий на вечір, а вечір на ніч. по закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7.

Коповий, -а́, -е́ Общественный, мірской. Вічовий, каповий, громадський суд. К. ПС. 24.. Cм. копа 1.

Мо́вність, -ности, ж. Словоохотливость, говорливость; рѣчистость.

Мулюва́ти, -лю́́ю, -єш, гл. = малювати. Мулює брови синьою ожиною. Чуб. V. 693. Мульований коромисел гнувся, не вломався. Чуб.

Наздрі́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Осмотрѣться. Як прийду додому, то свекруха не дає й наздрітися, все мене лає. Міусск. окр.

Найма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. найня́тися и наня́тися, -йму́ся, -мешся, гл. 1) Наниматься, наняться. Найнявся, — продався. Посл. 2) Понатужиться, налечь. Въ этомъ значеніи встрѣчается въ выраженіи: наймись! т. е. наляжь на весло, сильнѣе греби! — окликъ, которымъ рулевой приказываетъ гребцамъ усилить ходъ лодки. Вас. 189.

Рудявина, -ни, ж. Ржавое болото.

Стукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. МПр. 44.