Вимуштрувати, -рую, -єш, гл.
1) Обучить военнымъ пріемамъ.
2) Дисциплинировать.
Глуханя, -ні, ж. Тифъ.
Заклюва́ти, -ся. Cм. закльовувати, -ся.
Заножи́ти, -жу, -жи́ш, гл. — но́ги. Двигать ногами съ цѣлью идти? Встрѣчено въ народной поговоркѣ: Лізе кусіка з-за сусіка, зуби зазубила, очі заочила, руки заручила, ноги заножила.
Лупеси́ння, -ня, с. Снятая кожица, кора, скорлупа. Cм. лупесати.
Ля́чно нар. Страшно. Туди не ходять люде, там страшно, лячно всюди.
Платтяний, -а, -е. Холщевый.
Присанабожитися, -жуся, -жишся, гл. Присосѣдиться. меж.
Розливати, -ва́ю, -єш, сов. в. розлити, -зіллю́, -ллєш, гл. Разливать, разлить, проливать, пролить. Ой Дунай море розмиває, і день, і ніч прибуває. Людська крівця не водиця, розливати не годиться. Де пють, там і розливають. Тим я сльози розливаю, — невірного друга маю.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Добре цівкою смикнув. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те.