Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Акт, -ту, м. 1) = Ді́я (въ драматическомъ сочиненіи). О. 1862. III. 52. 2) Актъ, документъ. В наших церковних і манастирських архивах усякі дієписні... акти. О. 1862. VII. 62, 63.
Вирозуміти, -мію, -єш, гл. Понять. Желех.
Воздібний и воздобний, -а, -е. Хорошій, хорошихъ качествъ. (Станьмо) свої коні козацькії напасемо й напоїмо: тут трави зелені, води холодні, очерети воздобні. АД. І. 112. Которий то, панове молодці, козак дородний, ще й кінь під ним воздобний. Макс. (1849). 84. У Кулиша употреблено въ смыслѣ: способный, талантливый. Шукати серед мужиків людей дотепних, здатніх, воздібних, і таких людей підіймати наукою. К. XII. 9.
Ду́рнас, -са, м. = дурбас. Вх. Лем. 412.
Живі́сінький, -а, -е. Совершенно живой.
Кріпко нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.
Панів, -нова, -ве Принадлежащій барину. Ото прийшла до панової хати. Рудч. Ск.
Рижіти, -жію, -єш, гл. = рудіти.
Тузувати, -зу́ю, -єш, гл. Тормошить. Стягли ляшка свині з коня, стали тузувати.
Цариночка, -ки, ж. Ум. отъ ца́рина.