Висвятити, -ся. Cм. висвячувати, -ся.
Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Зацвіріньча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зацвірі́нькати. Употребляется также, когда рѣчь о дѣтскомъ говорѣ: Христос воскрес! — зацвіріньчала дітвора.
Копійчина, -ни, м.
1) Копейка. Перепадає було там сяк так копійчина за копійчиною.
2) Деньги. Та вже став і на свою копійчину збиватись.
Нелюдський, -а, -е. 1) Нечеловѣческій. В неї щось у очах нелюдське світиться... У людей такого погляду не буває.
2) Безчеловѣчный, жестокій. І ти нелюдської дознала муки.
3) Необходительный.
Обдарити Cм. обдаряти.
Огидливий, -а, -е. = огидний.
Спочин, -ну, м. = спочив.
Цурпак, -ка, м. Срубленный и обрубленный стволъ дерева, бревно, чурбанъ.
Чечітка, -ки, ж. Чечетка, Tringilla linaria. Хоч би уже лупилось курчям, а вилупилась чечітка.