Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зато́ка, -ки, ж. 1) Заливъ. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. І. 90. 2) Скользкое мѣсто на дорогѣ, гдѣ закатываются сани. Канев. у. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.
Ля II. Употребляется какъ вставка. Я ходив ля до нею. Вх. Зн. 34. П'ять днів ля робив. Вх. Зн. 34.
Налу́за́ти, -за́ю, -єш, гл. Налущить. А це хто тут налузав? Черниг. г.
Підчулити Cм. підчулювати.
Позагашувати, -шую, -єш, гл. Погасить, потушить (во множествѣ).
Поменити, -ню́, -ниш, гл. Упомянуть, назвать.
Пополохати, -хаю, -єш, гл. Испугать многихъ.
Послідуватий, -а, -е. О зернѣ: неполный, похожій на послід 1. Рк. Левиц.
Проколихати, -шу́, -шеш, гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише. Чуб. V. 606.
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.