Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Го́пкати, -каю, -єш, гл. 1) Прыгать, топать, прыгая. Вх. Лем. 404. 2) Як уже вийдуть на улицю, то то вже співают дівчата, а хлопці гопкают дружби. Грин. ІІІ. 510.
Горохови́на, -ни, ж. = Горохвина. Гол. IV. 460.
Горо́ю нар. По горѣ. Їхати горою. Не купаються дівчата, обходять горою. Шевч. 24.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи. Чуб. III. 161.
Ладожник, -ку, м. Бодяга, Spongilla. Мнж. 184.
Низити, -нижу, -зиш, гл. Понижать. рушниця ни́зить. Ружье беретъ ниже цѣли.
Поручник, -ка, м. 1) Поручитель. Черк. у. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний. Чуб. II. 27. 2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш. Гол. I. 285.
Розвиднятися, -няється, сов. в. розвиднитися, -ниться, гл. = розвидняти, -ніти. Саме розвиднятись стало. НВолынс. у. Вже на дворі стало розвиднятись. Левиц. Пов. 37.
Сіва, -ви, ж. 1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою. 2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.
Цітати, -таю, -єш, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Можний панонько сидить, далеко видить, двома яблучки підкидаючи, трома горшки та цітаючи, вицітав коня та зпід короля. Чуб. ІІІ. 293.