Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Задивува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. Задивиться, засмотрѣться съ удивленіемъ. Як би ви їхали надворсклянською низиною,... то задивувались би.
Знагодитися, -джуся, -дишся, гл. Случиться.
Моче́на, -ної, ж. Настоенная водка. Будем мочену пити.
Первопочин, -ну, м. Первое начало.
Поквасити, -шу, -сиш, гл. Поквасить.
Потребен, -бна, -не = потрібний.
Розгойдати, -ся. Cм. розгойдувати, -ся.
Скребло, -ла, с. Скребница.
Указ, -зу, м.
1) Указаніе. Миршава голова мені не указ.
2) Указъ. Пошукаймо указу, щоб напитись по другому разу. Прийшов указ лоби голить.