Відкраювати, -краюю, -єш, сов. в. відкраяти, -краю, -єш, гл. Отрѣзывать, отрѣзать. сорочку відкраяти. Отрѣзать полотна на сорочку.
Відшмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = відшмагати. Я тебе батогами одшмарую.
Ганьба, -би, ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип'є. ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Я парубку ганьби не даю. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині.
Глуптак, -ка, м. = глупак.
Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Довго мабуть гнувся — не давав?
Допуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Карність, -ности, ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. За злодійство йому сієї карности мало. об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно... все горя та лиха сподівайся.
Поговірка, -ки, ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка.
Ротеня, -няти, с. Ротикъ.
Ряхтіти, -хчу, -тиш, гл. Блестѣть, сверкать. Як золото ряхтить. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі пишними рядами та ряхтять мов пав'яне піря на сонці.
