Відколювати, -люю, -єш, сов. в. відколоти, -лю, -лиш, гл. Откалывать, отколоть, отщепливать, отщепить.
Волосяний, -а, -е. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, костяна нога, волосяний язик. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг. сито).
Лепеті́ння, -ня, с. Болтовня.
Огоня, -ні, ж.
1) Обгонъ, объѣздъ плугомъ или раломъ при паханьѣ нивы отъ периферіи къ серединной линіи.
2) Участокъ земли, занимаемый работникомъ при паханіи такого рода. Орати в огоню. Як доореш цю огоню, то випрягай воли.
Оскромаджувати, -джую, -єш, сов. в. оскромадити, -джу, -диш, гл.
1) Обскабливать, обскоблить, оскресть. Щуку... оскромадила. Оскромадила моркву.
2) Обгребать, обгрести. Оскромадили стіг.
Підколінниці, -ниць, ж. мн. Родъ шерстяныхъ чулковъ.
Порожній, -я, -є. 1) Пустой, порожній. Порожня торба.
2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя.
3) Порожня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи.
Пристроїти, -ро́ю, -їш, гл. Приготовить; придѣлать.
Трястися, -суся, -сешся, гл. Трястись. «Де цимбали? Грай, псявіро!» Аж корчма трясеться.
Устонька, -ньок, усточка(ки), -чок, с. мн. Ум. отъ уста.