Джут, -та́, м. = Джгут.
За́здрісний, за́здросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Заздросний чоловік.
Львов'я́ни́н, -на, м. Львовянинъ, житель Львова.
Молоде́ць, -дця́, м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. Вдовець, чи молодець буде сужений? 2) молодець. пано́ве молодці. Обычное обращеніе къ козакамъ запорожскаго войска. Не в Синопу, отамани, панове-молодці, а у Царьград, до султана поїдемо в гості. 3) Названіе представляющаго жениха парня въ весенней хороводной игрѣ и названіе этой игры.
Перенудити, -джу́, -диш, гл.
1) Истомить, нагнать тоску, скуку.
2) безл. Перестать тошнить.
Прогляд, -ду, м. = перегляд. Частенько шлють мені землячки на прогляд свої словесні труди.
Соб! меж. Восклицаніе, которымъ погоняютъ воловъ налѣво; употребляется также въ смыслѣ нарѣчія и значитъ: налѣво. Їдьте, сердечко, навпрямець, а там живе Андрій Швець: а там — круто соб — живе Кулина Вакуленкова.
Ступакувати, -ку́ю, -єш, гл. Итти шагомъ (о лошади).
Сюд нар. = сюда. Я сюд-туд, — нема коня. Не сюд, не туд, не сяк, не так.
Шокати, -каю, -єш, гл.
1) Часто говорить: шо.
2) Шамкать. «Сатурнович, змилосердися, за рідную свою вступися!» к Зевесу шокала стара.