Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брівка, брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Відворотний, -а, -е. Отвратительный. Відворотне таке воно на смак.
Гні́сті, -тів, мн. = нігті. О. 1861. XI. Св. 62.
Захворі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Захворать. Мнж. 28, 131. Чуб. V. 482.
Зерни́ця, -ці, ж. Плодовое дерево, выросшее изъ зерна (а не посадкой). Н. Вол. у.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Овсянка, -ки, ж. 1) = вівсянка. 2) Раст. Bromus arvensis. L. ЗЮЗО. І. 114.
Озвіритися, -рюся, -ришся, озві́рчитися, -чуся, -чишся, гл. Разъяриться, сдѣлаться звѣремъ.
Слобода 2, -ди, ж. Слобода. Слобода наша над самою лукою річковою. МВ. ІІ. 74. Ум. слобідка, слобідочка, слобідчи́на. По-за селом, по-за селом, по-за слобідкою. Мил. 72.
Шурхнутися, -нуся, -нешся, гл. Провалиться. Церква виходить, виходить (із землі) — вже і баню видно. Аж тут прибігла за ними матка. Що ви тут, вражі діти, робите? — Вона так знову й шурхнулась в землю. КС. 1882. VII. 89.