спиця
Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Котилися вози з гори, поламались спиці. 2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11. 3) Часть млина ручного. (Cм.). 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 176.
Том 4, ст. 176.