Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випорювати, -рюю, -єш, сов. в. випороти, -рю, -реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.
Дзвеня́чий, -а, -е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. І. 97.
Добрі нар. Едва. Добрі мене собаки не з'їли. Гол. ІІІ. 407.
Запиндю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать, задрать носъ.
Заректи́, -ся. Cм. зарікати, -ся.
Палаш, -ша, м. Палашъ. О. 1862. X. 2. В правій руці, палаш держе. Гол. І. 99. Палашем посік того змія. Чуб. II. 179.
Погінка, -ки, ж. = погонка. Треба оддати позичку, щоб погінки не було на селі од людей.
Признакомитися, -млюся, -мишся, гл. Познакомиться. Я таки вам радитиму з Меласею признакомитися, бо вона розумна дівчинка. МВ. ІІІ. 136.
Приспівка, -ки, ж. = приспів, то что кому либо о немъ поютъ. Чуб. III. 395. Згадала чогось до неї мою приспівку, бо приспівками змалку звикли розмовляти з Настусею. Г. Барв. 466. І я тепер на приспівки їм здався. К. Іов. 63.
Статарити, -рю, -риш, гл. Отатарить. Статарена русинка. К. МБ. XII. 274.