Біляр, -ра, м. Бѣлильщикъ. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.
Горла́нь, -ня́, м. Крикунъ. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань.
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. 1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Кістки гризти. 2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. 3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Гризе мене одна думка. 4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так.
Значок, -чка, м. Значокъ. Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, а мені листи королевські оддати. Дума.
Підкозобель, -бля, м. зоол. Cobitis taenia.
Похмурний, -а, -е. Пасмурный. Над Невою під снігами, при похмурнім сонці, ти поліг єси, мій друже, на чужій сторонці.
Сильник, -ка, м. Могущественный человѣкъ. Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний — знав уже він, як у світі жити має простий чоловік межи князі та сильники.
Спільність, -ности, ж. Общность, единеніе. До гурту, до громади, до спільности закликають.
Чепуркуватий, -а, -е. Прихорошенный, прикрашенный. Охотнійше почали наші хлоп'ята слухати бурлацьке юродство Котляревського, аніж чепуркувату карамзинщину.
Черчеть, -ти, ж. = черч.