Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Джаворок, -рка, джаворонок, -нка, м. = Жайворонок.
Кендюховий, -а, -е. Относящійся къ желудку.
Латинський, -а, -е. Латинскій. Латинський віршник.
Накрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. накри́тися, -кри́юся, -єшся, гл. Накрываться, накрыться. Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом.
Напіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. напе́рти, -пру́, -пре́ш, гл. Напирать, напереть. Напор на мня, як дуч на теля. Із-за Дніпра напірає дурний Самойлтич. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі. Вода напре, — дивись — то вискочив гвіздок, то паля тріснула, то заставку розбило, а далі і знесло млинок.
Підсушувати, -шую, -єш, сов. в. підсуши́ти, -шу́, -шиш, гл. Подсушивать, подсушить.
Роскомпонувати, -ну́ю, -єш, гл. Сообразить. Ти їй тілько стань на догад закидати, а вона вже й роскомпонувала, що куди йде і до чого.
Сральня, -ні, сратва, -ви, ж. = срач. Не йди туди, бо то панська сратва.
Штурнути, -рну, -неш, гл. Толкнуть. Як штурну в шию!...
