Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигукувати, -кую, -єш, сов. в. вигукнути, -ну, -неш, гл. Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. Ідуть вози із-за гори вискрипуючи, а за ними чумаченьки вигукуючи. Рудч. Чп. 48.
Враговий, -а, -е. = вражий. Не взяла його врагова мати! Ном. № 5714. Враговий задирака. Сим. 212.
Ди́хало, -ла, с. Дыхательное горло. Ум. Ди́хальце.
Зодівати, -ва́ю, -єш, гл. = зодягати.
Комель, мля́, м. Толстый конецъ отрубленнаго древеснаго ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла. Мнж. 9.
Кріпшати, -шаю, -єш, гл. Крѣпнуть, дѣлаться крѣпче. Мороз не кріпшав. МВ. І. 81.
Надзе́мний, -а, -е. Небесный. В Аллаховій обителі надземній. К. М. X. 46.
Паркановий, -а, -е. Относящійся къ забору, заборный.
Переповзати, -за́ю, -єш, сов. в. переповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Переползать, переползти.
Скоро нар. 1) Скоро. Журба ж мене, моя мати, скоро з ніг ізвалить. Н. п. 2) Какъ только, коль скоро, лишь только. Скоро жених і гості з двора, панночка в плач. МВ. (О. 1862. III. 49). Скоро забачив Мазепенкову ватагу, зараз узяв та й об'їхав її кругом. ЗОЮР. І. 120. Ум. скоренько, скоресенько.