Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
Заве́дено, нар. Разумѣется, конечно. Борз. у.
Заволіка́ння, -ня, с. 1) Затягиваніе, завлеченіе. 2) = заволочування.
Закри́вдити, -джу, -диш, гл. Обидѣть.
Злодієнко, -ка, м. Сынъ вора. О. 1861. IV. 156.
Макові́йка, -ки, ж. = маковій 1. Желех.
Приневільний, -а, -е. Подневольный, рабскій.
Прополювати 2, -люю, -єш, гл. Проохотиться.
Сирохманя, -ні, ж. Сирота (дѣвочка). Угор.
Шкопиртка, -ки, ж. Палка, которою шкопиртають. Cм. шкопиртати. КС. 1887. VI. 476.