Дарома́ нар. = Дарма. А ясно, ясно — дарома, що ніч.
Ди́хальний, -а, -е. Дыхательный.
Можні́ти, -нію, -єш, гл. 1) Дѣлаться могущественнымъ, сильнымъ. 2) Богатѣть.
Наполу́митися, -млюся, -мишся, гл. Твердо рѣшиться на что. Він як наполумиться на що небудь, то нічим його не зіб'єш.
Перекір, -ко́ру, м. Перекоръ; прекословіе. На перекір робе, іде. Ой я тобі, моя мати, перекір ізроблю: повну хату і кімнату женихів наведу. Ув. перекорище.
Попестити, -пещу, -стиш, гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила.
Проложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. Не з добра то хтось проложив пісню: «Мати наша, мати! не журись ти нами»... Се не пісенька, а щирая правдонька. Так ми у своїх батьків служили, да оце про їх і пісню проложено. — гутірку. Сложить разсказъ. «Чи чував ти, братіку, щоб миш одкусила коли голову чоловікові? — Засміявсь козак: «Се, пане ясновельможний, тілько таку гутірку проложено».
Свість, -сти, ж. Свояченица. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Ум. свістонька, све́щенька. Ой глянь, зятеньку, на мене, меншая свістонька од тебе. Скаче светонька, скаче, чогось вона хоче: стрібного золотого од зятя молодого.
Сковувати, -вую, -єш, сов. в. скувати, скую, -єш, гл. Сковывать, сковать. Доброго леміша мені скував. Тоді його скували з злодіями та й повели. Не скуй душі живої і слова живого.
Хибкість, -кости, ж.
1) Неустойчивость.
2) Мягкость, слабость характера.