Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Винний Ii, -а, -е. 1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так?
2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу.
Гаманчик, -ка, м. Ум. отъ гаман.
Заквили́ти, -лю́, -лиш, гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два. соколоньки, на воротях сидячи. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати.
Коничок, -чка, м. Ум. отъ кінь.
Малюва́ння, -ня, с. 1) Писаніе красками, рисованіе. 2) Живопись. Дивне малювання ожило на полотні. 3) Картина. Послав гонця до богомаза, щоб малювання накупив. Гарним малюванням стіни обвішані. Ой ти, дівчино, моє малювання! 4) Окраска. 5) Изображеніе, описаніе (словесное). (Квітка) почувавсь на силах, що здолає дойти ширшої правди в малюванні.
Побіл, -лу, м.
1) Бѣлая глина.
2) Побѣлка.
Поштовхати, -ха́ю, -єш, гл. Потолкать.
Празник, -ка, м. Праздникъ. У Бога що-дня празник. Ум. празничок.
Турмонька, турмочка, -ки, ж. Ум. отъ турма.
