Верхів'Я, -в'я, с.
1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я,
2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати.
Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Здігна́ти, здожену́, -не́ш, м. = здогнати. Від одного втік, а другого не здігнав.
Кисличчя, -чя, с. соб. Дикія яблони, дикія яблоки.
Ранш нар. = раніш. Сьогодні ранш ніж учора зібрались судящі. Ум. раншенько.
Роздмухувати, -хую, -єш, гл. = роздмухати. Почала носити покришку по хаті, роздмухуючи жар. Помсту роздмухуєте в огняних серцях.
Світлість, -лости, ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Очам світлость показав.
Синко, -ка, м. Ум. отъ син.
Черепашка, -ки, ж. Раковина. Світилось чисте пісчане дно з білими черепашками.
Чикач, -ча, м. = чекіт = чекавка.
