Брувина, -ни, ж. Шептала. Ум. брувинка.

Обмерзати, -за́ю, -єш, сов. в. обме́рзти, -зну, -неш, гл. Обмерзать, обмерзнуть. Прийде марець, то обмерзне старцю палець. Ном. № 413. Сірий вовк тут опинився, обмерз, забовтався. Греб. 385.

Погодка, -ки, ж. = погодник. Харьк. г. Мнж. 189.

Попускати, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. ніс під себе попустити. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м'яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. я йому сього не попущу. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, поля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — попуск, по́пуст. Cм. попуск. б) попускати. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір'я додолу. Мет. 301.

Прирубувати, -бую, -єш, сов. в. прируба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Рубить, нарубить въ добавленіе. Прирубай ще трохи дровець.

Присуд, -ду, м. 1) Приговоръ. К. МХ. 33. 2) Юрисдикція. К. Бай. 39. І поважати присуд наш козацький над королівський всі поприсягали. К. ЦН. 179.

Слизький, -а, -е. Скользкій. Погода не тая, дорога слизькая. Чуб. V. 766. Зогнав на слизьке. Поставилъ въ затруднительное положеніе. Ном. № 4183., Ум. слизькенький, слизенький. Тепер ніченька темненька, дорога слизенька. О. 1862. IV. 25.

Снігар, -ра, м. = снігур. Вх. Уг. 268.

Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл. 1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном. 2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак. ЗОЮР. I. 163.

Халабуда, -ди, ж. 1) Шалашъ. Напнемо халабуду. Мил. 102. 2) Легкая непрочная постройка, наскоро сдѣланная, — напр. временныя сѣни при хатѣ. Вас. 195. 3) Еврейская крытая бричка, родъ кибитки. Нечистий пре жидівську халабуду. Стор. ІІ. 39. 4) Волъ съ рогами большими выступающими впередъ, концы коихъ, закругляясь, почти сходятся кверху. КС. 1898. VII. 45. Ум. халабудка. По всьому садові назбудували гульбищ, печер, халабудок. Стор. МПр. 66.