Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Брезклий, -а, -е. 1) Обрюзгшій. 2) О деревѣ: сырой. Шух. I. 88.
Відмастити Cм. відмащувати.
Дзябкани́стий, -а, -е. Пестрый, пѣгій. Вх. Зн. 15.
Зажу́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. зажури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Опечаливаться, опечалиться, пригорюниваться, пригорюниться. Ото зажурилась! Та така ходить, як тума́. Ном. № 2268. Вже було як зажуриться чим, то аж занедужав. МВ. ІІ. 37. Зажурився, що в мене грошей нема, — незабавно і в тебе не буде. Ном. № 6465. Молодий козаче, чого зарурився? Чуб. V. 27.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Шух. І. 202. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили. Шух. І. 198.
Їство, -ва, с. Кушанье. І де ті в Господа взялися усякі штучнії їства. Шевч. 528.
Обкурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. обкуритися, -рюся, -ришся, гл. Окуриваться, окуриться. Обсіявся маком свяченим, обкурився ладаном. Рудч. Ск. II. 31.
Поночіти, -чіє, гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Волч. у. Хай ще більш поночіє. Мнж. 190.
Приспатися, -плю́ся, -пишся, гл. Поспать съ мужчиной. Вх. Лем. 456.
Ступеник, -ка, м. Слѣдъ ноги. Ступеників собачих там багато, — видно, що собаки ходили. Пирят. у.