Вивід, -воду, м. 1) Выводъ. 2) Выводъ, выводка, рожденіе (о птицахъ); выводокъ; родъ. Він кидає на землю свої яйця, щоб грілися в піску на вивод. Торік вивід був лучний. Увесь вивід вовчий. Сучого виводу. 3) Первое посѣщеніе церкви женщиною черезъ шесть недѣль послѣ рожденія ею ребенка для полученія очистительной молитвы. Такъ называется также и самая молитва. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль замотаний. О. Гервасій в йому, було, з кропилом ходить, вивід читає, ходить сповідати. 4) Посѣщеніе новобрачною церкви въ понедѣльникъ послѣ брачной ночи для полученія молитвы. 5) Печная труба въ сѣняхъ и на крышѣ. Біжи в сіни до верха під вивід. Дим стелеться з вивода. 6) Полоса узора, вышитая вдоль рукава или пазухи рубахи. На сорочці у його гарний вивід, — наче змальовано з чого. Пошила рукава з виводами.
Відрубний, -а, -е. 1) Отдѣльный, обособленный.
2) Совершенно отличный, иной.
Квартирка, -ки, ж.
1) Ум. отъ кварта. Небольшая мѣра водки. Любив неборак і яку квартирку в горлянку вилити.
2) Ум. отъ нварти́ра.
Коровина, -ни, ж. Корова, плоховатая корова.
Луто́к, -тка, м. 1) Молодое липовое деревцо. 2) Лыко молодой липы. Піти надрати лутків на личаки.
Острямок, -мка, ж. = настрямок.
Палечний, -а, -е. О колесѣ: зубчатый или съ кулаками. Палешне колесо.
Печище, -ща, с.
1) Дно печи.
2) Мѣсто, гдѣ была печь, а послѣ разрушенія дома осталась глина и кирпичъ.
3) Выжженное сонцемъ мѣсто.
Призволяще, -щого, с. Воля, усмотрѣніе. Я вам на призволяще даю — як хочете, так і робіть.
Чиняти II, -няю, -єш, гл. Сокращенное відчиняти. Чиняй, пані, ворота, — іде твоя робота.
