Годинуватий, -а, -е = годинний. Як молодик прямий — годинуватий буде, а коли кривий: — дощовий.
Загострюва́тися, -рююся, -єшся, сов. в. загостри́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Заостриваться, заостриться.
Зратитися, -чуся, -тишся, гл.
1) О волахъ, когда они, будучи въ ярмѣ, тянутся въ противоположныя стороны: расходиться. Зратилися воли.
2) Поссориться, разойтись. От зратилася та й не живе з чоловіком, бо він ню бив, чи мара їх знає.
Ласач, -ча́, м. Лакомка. Встрѣчается лишь въ разсказѣ М. Вовчка «Ведмідь», гдѣ такъ названъ медвѣдь, лакомящійся медомъ. А страшний ласач патлатий учища та й учища мед.
Позсихатися, -хаємося, -єтеся, гл. Ссохнуться (во множествѣ). Не єретичі його й постоли! як же позсихались!... Насилу нацупив.
Причісуватися, -суюся, -єшся, сов. в. причеса́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Причесываться, причесаться. Довго чепурився, вбірався та причісувався.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Не руш чужого. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима.
2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Вітрець рушив. Рушай! Трогай! Мартъ!
Скубтися, -буся, -бешся, гл. Драть другъ друга за волоса. Пани скубуться, а в мужиків чуби болять.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Прямо москаля в лоб хрусь!
Хутко нар. Скоро, быстро. Хутко, як оком змигнуть. Ой Бог знає, Бог і відає, чи побачимось хутко. Не так хутко діється, як хутко говориться. Ум. хутенько. Хутенько йди!
