Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Зе́льман, -на, м. Родъ гаївки.
Клен, -ну, м. Кленъ, Acer platanoides L. Рости, рости, клен-дерево! Ум. кленок. Ой у ліску на кленку повісила колисочку на шнурку.
Науверти нар. Обиняками.
Помишляти, -ля́ю, -єш, гл. Думать, помышлять. Нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш.
Посотникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть сотникомъ.
Станцюватися, -цю́юся, -єшся, гл. Не уступить кому въ танцахъ, съумѣть танцовать одинаково съ кѣмъ. А мені тільки й горя, що матня драна, а то б яй босоніж станцювавсь із сап'янцями.
Стоком нар. Ловко, проворно.
Табунний, -а, -е. Табунный, изъ табуна.
Черет, -ту, м. = очерет. Ой там моя хатонька край води з високого дерева — лободи. А ще к тому (сінечки) приплету з високого дерева черету.
