Дові́льній, -я, -є. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Замаха́йло, -ла, с. Въ загадкѣ: хвостъ четвероногаго животнаго. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. (Віл).
Звіри́ний, -а, -е. Звѣриный. Не наділив його умом звіриним.
Конюшня, -ні, ж. Конюшня. Як коня вкрали, він конюшню замкнув.
Полізти, -зу, -зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло.
Пообдирати, -ра́ю, -єш, гл. Ободрать (во множествѣ).
Починатися, -на́юся, -єшся, сов. в. початися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. Ой чи добре, сини, в дорозі починалось?
Прикорчувати, -чую, -єш, сов. в. прико́рчити, -чу, -чиш, гл. Поджимать, поджать. Півень... ніжку прикорчив.
Раченя, -няти, с. Раченокъ, маленькій ракъ.
Це. Cм. Се.
