Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Зарі́нче, -ча, с. = зарінок.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили.
Кування, -ня, с.
1) Кованіе. Кування молотом.
2) Кукованье кукушки. Ой жаль мені (зозулі) раннього кування і пізнього літання. Ум. куваннячко. Нехай тобі зозуленька для куваннячка, нехай мені соловейко для щебетаннячка.
Надя́куватися 1, -куюся, -єшся, гл. Достаточно поблагодарить. Радіють та Богові не надякуються.
Недоуздок, -дка, м. Родъ уздечки безъ удилъ. Батько веде того коня за недоуздок.
Поклик, -ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини.
Половинниця, -ці, ж.
1) Сортъ плахти.
2) Та, которая все уменьшаетъ на половину (переполовинює?) Встрѣч. въ уменьшит. формѣ въ слѣдующей пословицѣ: Винничка — всьому половинничка, млиночок — всьому віночок.
Скараскатися, -каюся, -єшся, гл. Избавиться, отдѣлаться отъ.... Набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся.
Тучений, -а, -е. Откармливаемый, угощаемый. Гість непрошений не дуже буває тучений.