Лазити, -лажу, -виш, гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і ті. Лазарь, що по печі лазив. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Люде лазили і на такі гори, що верстов шість або сім заввишки. 3) Лазить, лѣзть, перелѣзать. Наладив дід хижку для бабки: то лазили кішки, а то й собаки стали лазити. Через плоти лазив.
Набі́гатися, -гаюся, -єшся, гл. Набѣгаться. Набігався, пійду ляжу спати.
Обминутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Разъѣхаться съ кѣмъ въ дорогѣ.
О́двір 2, нар. Возлѣ дверей. Гей станьте одвір, щоб лихі собаки не повтікали.
Повдягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Одѣться (о многихъ). Повдягалися йти до церкви.
П'ятдесят, -тьо́х числ. Пятьдесятъ.
Тир, -ру, м. Насѣк. Eruca euphorbiae.
Фуяра, -ри, ж.
1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали.
2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Ум. фуярка.
Чудовий, -а, -е. Чудный. Чудове лице.
Штовхан, -на, м. Толчекъ, тумань. І ласкою умовляв її.... иноді й штовханів давав. Вона вже боялась чоловіка, боялась, щоб він їй не дав штовхана збоку.