Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

притьмом

Притьмом нар. 1) Безотлагательно, какъ можно скорѣе. Притьмом треба грошей. Кв. Щоб притьмом було зроблено. Черк. у. Злякалась миша та притьмом поміж травою, лопушком з переполоху почухрала. Гліб. 2) Очень, сильно, настойчиво. А їсти притьмом хочеться. Котл. МЧ. 458. Ледві ноги волочить, піт із неї так і тече, притьмом просить музику: «Та годі бо, дядьку!» Кв. Тепер ти бачиш сам, що мокрим він рядном напався на тебе і знай верзе притьмом, що... Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). 3) Совершенно, окончательно, рѣшительно, какъ разъ, непремѣнно. Хоч притьмом винен, — каже: ні! Притьмом лежить, каже — стоїть. Н. Вол. у. Притьмом прибрав у свої руки. Стор. МПр. 146. Притьмом у сій порі прийшов, ні, каже, опізнився. Н. Вол. у. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччу спить, все випада таки Рябка притьмом побить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85). Коли люде косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти. Г. Барв. 286. 4) Окончательно, рѣшительно; навѣрное. Нехай скаже притьмом. Н. Вол. у. А тут я притьмом знаю, шо не він тут був. Уман. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 448.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИТЬМОМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИТЬМОМ"
Ай-ве́й! меж. Восклицаніе для насмѣшки надъ испугавшимся евреемъ.
Зату́льщина, -ни, ж. Пошлина съ котла на винокуренномъ заводѣ.
Кітний Употребляется только въ жен. родѣ: кітна. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. І. 210.
Колодязний, -а, -е. Колодезный. Замигтіли хати, колодязні цямриння, садки і городи. МВ. І. 13. Високо агору піднімалися колодязні журавлі. Левиц. Пов. 144. Колодязна вода.
Лебедаха, -хи, ж. Бѣдняга. Набігається лебедаха, утомиться. Кв. II. 326.
Наклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. накла́сти, -ладу́, -де́ш, гл. 1) Накладывать, налагать, наложить. Ярмо накладає, воли запрягає. Н. п. На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку. Грин. III. 650. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Ном. № 5707. 2) Возлагать, возложить. Батюшка їм (молодим) накладає на голови вінці. Грин. III. 516. 3) шапку накладати. Надѣвать шапку. КС. 1883. XI. 500. 4) При мазаньи земляного пола въ сельскихъ хатахъ: заполнять, заполнить глиной выбившіяся углубленныя мѣста. Сим. 130. 5) Только несов. в. Дѣйствовать за одно, имѣть сношенія. Буде з ляхами, мостивими панами, накладати. Мет. 397. Злі люде, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини. Левиц. І. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. 6) Жертвовать, пожертвовать. На церкви святії нічого не накладав. Голов. III. 262. 7)головою (только съ сов. в.). Сложить голову. Бодай ти своєю головою наклала. Левиц. І. Через тії коні воронії наклав козак головою. Грин. III. 281. 8) накласти дядька. Парепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. — Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.
Переривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. перерити, -рию, -єш, гл. Перерывать, перерыть, перекапывать, перекопать. Мої стежки псують, переривають. К. Іов. 64.
Рокита, -ти, ж. Ракита. Ой лежав козак убитий та у полі під рокитою. Чуб. V. 881. Ум. роки́точка. Мет. 56.
Укарання, -ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. І. 361.  
Шухля, -лі, ж. Лихорадка. Влад.-Волынск. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИТЬМОМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.