Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зателіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. Закачать, заболтать.
Милости́нник, -ка, ж. Раздающій милостыню.
Муркоті́ти Cм. муркотати.
Охват, -ту, м. Болѣзнь: стрѣльба въ поясницѣ. Вх. Лем. 445.
Подостаток, -тку, м. Достатокъ. Не кланяємся за гріш, ні за хліб нікому, бо маємо подостаток і їсти, і пити. Лукаш. 140.
Пообтісувати, -сую, -єш, гл. Обтесать (во множествѣ). Оці ось дубки пообтісуйте попереду. Харьк. у.
Привичати, -ча́ю, -єш, сов. в. приви́чити, -чу, -чиш, гл. Пріучать, пріучить. Го він так привичив. Черк. у.
Розіслати I, -шлю́, -леш, гл. см. розсилати.
Сказитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Взбѣситься. Собака сказилася. Трохи з серця не сказився. Стор. МПр. 44. 2) Испортиться. Желех. Гн. І. 53.
Шелест, -ту, м. Шелесть, шумъ. Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. Шевч. 31. Переносно: шумъ, смятеніе, суматоха. Ну, наробив шелесту! — Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108.