Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Жебра́н, -на́, м. = жебрак. Жебран ходить, хліба просить.
Ми́шачий, -а, -е. 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева.
Навіджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = навідувати. Кого Бог любить, того й навіджає.
Навоскува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Навощить.
Підбрехнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ підбріхувати.
Підмиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. підмитися, -миюся, -єшся, гл.
1) Быть подмываемымъ, подмытымъ.
2) О текущей водѣ: подмываться, подмыться подъ что. Животворний струмочку, втіхо мого домочку! Біжи-лийся з Підгірря на ті любі поділля... до потомків витязьких одномовців боянських, під їх села підмийся, круг садочків обвийся.
3) Только сов. в. Пообѣщать? Парубок підмився прикрить гріх — взяти її за себе.
Пошмандиґати, -ґаю, -єш, гл. = почухрати 3. Пошмандиґав до села.
Ходжай, -джая, м. Ходокъ. З його ходжай не дуже добрий.
Черв'як, -ка, м. = червак. Утрапилось черв'яку на віку. посл. ум. черв'ячо́к.