Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
З'ї́здини, -дин, ж. мн. Съѣздъ.
Мизинча́, -ча́ти, с. = мизинець 2.
Половичанка, -ки, ж. Рожь съ пшеницею.
Понімати, -ма́ю, -єш, сов. в. поня́ти, пойму, -меш, гл. 1) Ловить, поймать, схватывать, схватить. Поняв ти мені зайця. За Дунаєм та за річкою язика поняли. 2) — кого. Женить на комъ; жениться на комъ. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти. Уже ж твій синок оженився: поняв собі паняночку. Поняв собі багату жінку. 3) Покрывать, покрыть, занять, затапливать, затопить. Поняла вода всю землю. Ой вже діда вода по коліна поняла. 4) Охватывать, охватить. Гнів... понімав його душу. Поняли Бога жалощі до людей. Хилитися під нашу волю стали, бо їх наука наша поняла. 5) поня́ти віри. Повѣрить. Брат і віри поняв. Не поняв віри словам моїм.
Росхитати, -ся. Cм. росхитувати, -ся.
Сороколатий, -а, -е. Имѣющій 40 заплатъ, оборванный (шуточно). Ех, брате, брате сороколатий, а на мені сімсот і чотирі.
Трупоїдний, -а, -е. Трупоядный, ѣдящій трупы.
Хряскати, -каю, -єш, гл. Трещать, трещать разламываясь; рѣзко ударять (о громѣ).
Чесно нар.
1) Честно. Чесно рахує, — чужого не хоче.
2) Какъ слѣдуетъ съ уваженіемъ, съ почтеніемъ, съ честью, съ достоинствомъ. Народу чесно поклонивсь. Батька чесно поховали.
