Відрадість, -дости, ж. Отрада, утѣшеніе. Ой молодосте, відрадосте! Шукав одрадости між козаками. Cм. відрада, відрадність.
Зда́рити, -рю, -риш, гл. = подарувати. Що не здарить можність наша, най покриє ласка ваша.
Полигач, -ча, м. Соучастникъ. Полигач Бруховецького, Вуяхевич.
Приділити Cм. приділяти.
Притикати II, -ка́ю, -єш, сов. в. приткнути, -кну, -не́ш, гл. 1) = пристромлювати, пристромити. 2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. 3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? 3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. 5) приткне но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ.
Промовен, -вна, -вне Краткая форма отъ промовний. До всякої людини маю слово, промовен я і з цісарем великим, а з нею — мовчазний.
Родонька, -ки, ж. Ум. отъ родина.
Рябомизий, -а, -е. 1) О животномъ: съ черными пятнами на мордѣ. Рябомиза вівця.
2) Пестрый. На собі мав шаровари в клітку і жилетку якусь рябомизу.
Справдешній, -я, -є. Настоящій. Справдешній козак. Плутон чи Вельзевул у них не справдешня істота.
Черкач, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ.
