Важель, -ля, м. Въ нижнемъ мельничномъ жерновѣ: деревянное приспособленіе въ срединѣ его, которымъ можно, при помощи простого механизма, поднимать и опускать этотъ жерновъ. Cм. варжіль.
Гальмувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Тормозить. У гору йду — не бичую, із гори йду не гальмую.
2) Останавливать мельничное колесо.
3) Переносно: препятствовать, задерживать. Хто де не дума — там ночує, хотів де бігти — там гальмує.
Гряхоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотитъ, кобиляча голова біжить.
Зао́рювати, -рюю, -єш, сов. в. заора́ти, -рю́, -ре́ш, гл. 1) Запахивать, запахать. но́сом заорати. Упасть лицомъ внизъ. Упав так, що аж носом заорав. 2) Начинать, начать пахать. В той день ідуть заорювати. Зао́рювати (в понеділок) не можна.
Перемелювати, -люю, -єш, сов. в. перемолоти, -мелю, -леш, гл. Перемалывать, перемолоть.
Поквилити, -лю, -лиш, гл.
1) Поплакать.
2) Покричать (о нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ).
Поросплатуватися, -туємося, -єтеся, гл. То-же, что и росплататися, но во множествѣ.
Посполиця, -ці, ж. Сплошная недѣля.
Розмисл, -лу, м. Размышленіе. Лучний розмисл, як замисл. Правда розмислу не потрібує.
Укопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. укопатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Зарываться, зарыться, закопаться, углубиться. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся.
2) Вскапывая свое поле, прихватывать, прихватить чужаго.
