Блискавиця, -ці, ж.
1) Зарница.
2) = блискавка 1. Грім, блискавиця, вихор.... Блиснули шаблями як блискавиця.
Вивітрювати, -рюю, -єш, сов. в. вивітрити, -рю, -риш, гл. Вывѣтривать, вывѣтрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається.
2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та. добре його нагаєм вивітрив.
Замі́тниця, -ці, ж. = замітник? Замітниця довге і тонке дерево, що сплавляють.
Костур, -ра, м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ум. костурець. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Ув. костуряка. (Старець) розбігся, опершися на костуряку.
Марчу́к, -ка, м. Щенокъ, родившійся въ мартѣ.
Опукуватий, -а, -е. = опуклий. Бочка опукувата.
Полаштувати, -ту́ю, -єш, гл. = полагодити. Полаштую вози.
Ржій, ржія, м. Раст. Camelina sativa.
Табір, -бору, м. = табор.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. 2) Старикъ. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.
