Ага́ II, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Варнякати, -каю, -єш, варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Горе́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чогось борщ горенить. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе.
Ґно́ття, -тя, с. Отрепье.
Ґоґо́зи мн. Плоды растенія ґоґозник.
Качнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ качатися. Покотиться. Той чоловік... як качнеться по траві.
Поледащіти, -щіємо, -єте, гл. Облѣниться, опуститься (о многихъ).
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. Порськенький хлопчик. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався.
2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена.
3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Мило таке перське — не вдержиш. Ум. порске́нький, порськенький.
Пригін, гону, м.
1) Пригонъ.
2) Понужденіе. А що біжить без пригону, без пригону, без повода?
3) у пригоні ходити. О волахъ впряженныхъ въ плугъ: быть во второй средней парѣ.
Прокрякати, -каю, -єш и -кря́чу, -чеш, ж. Прокаркать.