Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Заклина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. заклясти́, -клену́, -не́ш, гл. Заклинать, заклясть, проклинать, проклясть. Заклинаю тебе Богом, не муч мене. Єв. Мр. V. 7. Заклинаю тя іменем Божим. МУЕ. III. 53. Десь ти мене, моя мати, в барвінку купала, купаючи заклинала, щоб долі не мала. Мет. Заклинала вона гроші ті... ось як. Грин. II. 143.
Закони́ти, -ся. Cм. законя́ти, -ся.  
Каліч, -чі, ж. соб. 1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у. 2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. І. 244.
На́встіжнар. Настежь.
Погляд, -ду, м. Взглядъ. Видно сокола по польоту, а сову по погляду. Ном. № 7343. На погляд вона добра пані. Черниг.
Позанужуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Заскучать, затосковать (о многихъ). Дай їм по коню, нехай проїздяться, бо вони молоді, позанужувались. Чуб. II. 257.
Покрупини, -пин, ж. 1) = покруп'янка. Желех. 2) Засахарившійся медъ, медъ въ крупинкахъ. Вх. Зн. 51.
Прирідок, -дку, м. Прирожденное свойство. У його такий прирідок, що він ростом малий, а дужий. Волч. у.
Утіснити Cм. утісняти.
Фурконіти, -ню, -ниш, гл. = фурчати. Шух. І. 23.