Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пірник

Пірник, -ка, м. Пряникъ. Дітворі малій п'ятаччя, пірники й мандрики. Мкр. Н. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІРНИК"
Голодати, -даю, -єш, гл. = голодувати.
Ґандж, -джі, ж. = Ґанджа. Черк. у.
Дворя́нка, -ки, ж. Дворянка.
Желі́зний и пр. = залізний и пр.
Лесту́н, -на, м. Льстецъ. Поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині. Мкр. Г. 61.
Оббризкувати, -кую, -єш, сов. в. оббри́зкати, -каю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать.
Покаменувати, -ную, -єш, гл. Побить камнями. Народ покаменує нас. Єв. Л. XX. 6.
Пообпалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Опалиться (о многихъ), загорѣть (о многихъ). Пообпалювались у дорозі на тих степових вітрах. Г. Барв. 150.
Починання, -ня, с. Начинаніе. К. ЦН. 241.
Просвяткувати, -ку́ю, -єш, гл. Провести святки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.