Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безвідходний, -а, -е. Безотлучный.
Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16.
Відхлинутися, -нуся, -нешся, гл. Передохнуть при плачѣ; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине. Волч. у. За слізьми не одхлине. Г. Барв. 140. Як заб'є, — одхлинутись не можна.
Гамановий Ii, -а, -е. Относящійся къ II. гаману. гаманове вухо. а) Пирожное, приготовляемое евреями во время празника гамана. б) Бранное названіе еврея. Стор. II. 39.
Моргу́лець, -льця, м. Въ загадкѣ: глазъ. Стоїть хапун (рот), над хапуном — сопун (ніс), над сопуном моргульці, над моргульцями — поляна, над поляною ліс. Чуб.
Підкладка, -ки, ж. 1) Предметъ, служащій для подкладыванія подъ что нибудь. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою, збиті докупи, дві дошки на підкладках з колодочок. Левиц. Пов. 20. 2) Подкладка (одежды). 3) Подошва башмака. Вх. Зн. 49.
Повичавлювати, -люю, -єш, гл. Выдавить (во множествѣ).
Подоплітати, -та́ю, -єш, гл. Доплести (во множествѣ).  
Познака, -ки, ж. Мѣтка, знакъ, примѣта. Хиба під вечір або дуже зраня можна здогадатись, що там села, бо дим зніметься, а другої познаки нема, — сказано, в яру. Св. Л. 72. Познаки нема. Н. Вол. у.
Порпати, -паю, -єш, гл. Копаться, разгребать, выгребать (о курахъ и пр.). Кури порпають грядки. Камен. у. (Пес) порте яму. ЕЗ. 5. 177. 2) Возиться, рыться въ чемъ.