Берегулька, -ки, ж. Ум. отъ берегуля.
Буїй, -я, -є. Буйный. Стоїть як буїй тур, вкопавши ноги в землю. Голови ви буїї.
Град II, -ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано изъ церк.-слав.). 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду.
Дви́гати, -гаю, -гаєш, одн. в. дви́гну́ти, -гну, -гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати.
Дереві́й, -ві́ю, м. Раст.: а) Achilla Millefolium, деревей. б) Hypericum perforatum. Cм. Бождеревок.
Дриз, -за и -зу, м. Хворостъ. Нема́ ні дри́за, -зу. Нѣтъ ни прутика. нѣтъ ничего.
Нагука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Окликнуть, позвать кого. Трохе згодом біжить і півень. «А, сякі-такі, — кричитъ, — як я, де не найду зернятко, сам не їм та вас скликаю; а ви на мене так і не нагукали». Нагукай його! 2) Накричать. Нагукай на його!
Телитися, -лю́ся, -лишся, гл. Телиться. Телись, ялова, давай молока.
Тринити, -ню, -ниш, гл.
1) Превращать въ труху.
2) Сильно ѣсть.
Шльоха, -хи, ж. Потаскуха, гулящая баба. Венера не послідня шльоха, проворна, враг її не взяв.