Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́финник, -ка, м. Кустъ, стебли черники, само растеніе, Vaccinium myrtillus. Гуцул.
Квасолечка, -ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Колотитися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться. 8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ. 4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168. 5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Ном. № 10131.  
Мармурник, -ка, м. Раст. Sathyrus silvestris. Лв. 99.
Матриґа́н, -ну, м. Раст. Atropa Belladona. Шух. I. 21.
Перестрочувати, -чую, -єш, сов. в. перестрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана. Чуб. V. 34. 2) = перетихати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена. Мил. 117.
Понити Cм. понивати.
Прилічувати, -чую, -єш, сов. в. прилічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Присчитывать, присчитать.
Удовенко, -ка, м. = удовиченко.
Шрубувати, -бую, -єш, гл. Винтить.