Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блищатися, -щуся, -щишся, гл. Свѣтить, блестѣть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.
Жму́ри, -рів, м. мн. Мелкая зыбь (на водѣ) образующаяся если бросить что-либо въ воду, а также пузырьки, вскакивающіе при этомъ на водѣ или получающіеся при взбалтываніи жидкости. Плигнув у воду — тільки жмури пішли. борщ, — аж жмури встаю́ть. Плохой борщъ. Мнж. 164. Ум. жму́рки. Тільки жмурки встають, як камінь кинеш у воду. Екатер. г.
Запетлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн.
Каптур, -ра, м. 1) Клобукъ, капюшонъ монашескій. Хиба схотілось знову під чорний каптур? 2) Капюшонъ у верхней одежды. Чуб. VII. 419. Cм. капа, богородиця, відлога. 3) Женскій головной уборъ съ круглымъ дномъ изъ цвѣтной матеріи, разновидность очіпка. Накладають (молодій на голову) каптур, як у других серпанок чи очіпок. Мет. 208. О. 1861. XI. 27. Гол. Од. 59. 4) Родъ наказанія женщинъ: держа въ лѣвой рукѣ надъ головой наказываемой всѣ ея одежды, правой сѣкутъ розгами. Новц. Ум. каптурець, каптурик, -каптурок, -каптурчик. Моя жінка знакомите: задрьопана ззаду свита... Ляга спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.
Обшугувати, -гую, -єш, сов. в. обшуга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Очищать, очистить отъ шелухи (гречу). Обшугаю гречку на крупи. 2) Обрывать, оборвать вѣтромъ, оббить (о листьяхъ дерева). Найдуть на тебе буйнії вітри з лютими морозами, кору обіб'ють... листя обшугають. МУЕ. III. 132.
Перестріти Cм. перестрівати.
Підбріхувати, -хую, -єш, сов. в. підбрехати, -брешу, -шеш, гл. Привирать, приврать, помогать во враньѣ. Я буду починати брехати, а ти підбріхуй. Кв. І. 194. Там-той брехав, а ти підбріхуєш. Фр. Пр. 123.
Рукодійниця, -ці, ж. Рукодѣльница. Харьк.
Сполитися, -лю́ся, -лишся, гл. = сполятися. Ми з ним не сполимось. Н. Вол. у. (Лобод.).
Хлопан, -на, м. Валетъ (въ картахъ). Не чванься дуже, бо я зараз прикрию хлопаном. Богодух. у.