Кургикати, -чу, -чеш, гл.
1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ.
2) Тихо пѣть. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Кургиче собі пісню під ніс.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Просичати, -чу́, -чи́ш, гл. Прошипѣть (о змѣѣ). Ужака просичав.
Простилатися, -лаюся, -єшся, сов. в. прослатися, -стелю́ся, -лешся, гл.
1) Простилаться, простлаться.
2) Простираться, простереться. Таке болото, шо ні пролізти, ні пройти, перед ним простилається.
Роздол, -лу, м. Низменное мѣсто на равнинѣ. Скоро виїдете за село, то так роздолом і їдьте. Канев.
Розсупонити, -ню, -ниш, гл. Развязать супоню.
Скалоокий, -а, -е. Имѣющій бѣльмо на глазу.
Скоромитися, -млюся, -мишся, гл. Скоромиться. Як і сього соромиться, то ніколи і скоромиться.
Скота, -ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Лисича скота. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти.
Шушкати, -каю, -єш, гл. Шептать.
